Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Дії Апостолів
| А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію. | |
| Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади, | |
| і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. | |
| Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим. | |
| Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді. | |
| А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили. | |
| А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі. | |
| А в горниці, де зібралися ми, було багато світел. | |
| Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого... | |
| Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому! | |
| А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув. | |
| А хлопця живим привели, і зраділи немало. | |
| А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти. | |
| А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену. | |
| І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету. | |
| Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. | |
| А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. | |
| І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, | |
| і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, | |
| як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. | |
| І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. | |
| І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, | |
| тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... | |
| Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. | |
| І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... | |
| Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, | |
| бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! | |
| Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. | |
| Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... | |
| Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... | |
| Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. | |
| А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. | |
| Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... | |
| Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. | |
| Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! | |
| Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. | |
| І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... | |
| А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля. |